17_Kashickiy.doc Трибологічні процеси та структурні перетворення в поверхневих шарах полімеркомпозитів при навантаженні тертям Проблеми трибології (Problems of Tribology) 2011, № 4 103 Кашицький В.П., Савчук П.П., Садова О.Л. Луцький національний технічний університет, м. Луцьк, Україна ТРИБОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В ПОВЕРХНЕВИХ ШАРАХ ПОЛІМЕРКОМПОЗИТІВ ПРИ НАВАНТАЖЕННІ ТЕРТЯМ Вступ та постановка проблеми Розвиток машинобудівної галузі потребує використання нових триботехнічних матеріалів з ви- сокими експлуатаційними та технологічними властивостями, які мають низьку собівартість виготовлен- ня. Застосування полімерів дозволяє значно скоротити витрати дорогих матеріалів та знизити енергови- трати, тому перспективними матеріалами для підшипників ковзання є полімеркомпозити на основі тер- мопластів та термореактивних смол. Порівняно з іншими полімерними матрицями широке застосування в техніці знайшли епоксиполімери, які вирізняються високими адгезійно-міцнісними властивостями, од- нак обмежено використовуються як основа триботехнічного матеріалу через високі крихкість та коефіці- єнт тертя [1]. Вирішення даної проблеми полягає в ґрунтовному аналізі триботехнічних процесів, які від- буваються в поверхневому шарі епоксикомпозитів, що в подальшому дозволяє розробляти ефективні три- боматеріали на основі епоксиполімерів з прогнозованими властивостями. Метою досліджень є узагальнення результатів фрикційних досліджень відомих полімеркомпози- тних матеріалів та оцінка триботехнічних можливостей створених ЕКМ. Матеріали та методи досліджень. Як матеріал основи використали епоксидно-діанову смолу ма- рки ЕД-20, яку структурували поліетиленполіаміном (ПЕПА). Як модифікатори переважно застосовува- ли кремнійорганічні сполуки [2]. Для наповнення системи застосовано комплекс функціональних доба- вок з порошків лускатого графіту, фторопласту, оксиду міді, а також подрібнене механічним способом вуглецеве волокно. Кількісний вміст інгредієнтів розраховували у масових частинах на 100 мас. ч. епоксидної смоли ЕД-20. Вміст вуглецевого волокна використовували в кількості 2,0 мас. ч., ЛГ – 8,0 мас. ч., УФ – 14,0 мас. ч., порошку оксиду міді змінювали в межах – 5,0 - 200 мас. ч. Дослідження макро- та мікроструктури матеріалу проводили на оптичному мікроскопі МБС-9 при збільшенні (х30) та металографічному мікроскопі МИМ-10 (х100 ... 600). Дослідження топографії поверхонь трибоконтакту та фрактограми зламу досліджували на скануючому електронному мікроскопі SUPERPROBE 733 (фірми JEOL, Японія) при прискорюючій напрузі 25 кВ. Дослідження триботехнічних характеристик проводили на машинах тертя М-22П та СМЦ-2 за схемою “диск-сегмент втулки” в умо- вах сухого тертя. Шлях тертя становив 2000 м при навантаженні 1 МПа та 1,5 МПа відповідно. Швид- кість ковзання змінювали від 0,5 до 4,0 м/с. Аналіз топографії поверхонь трибоконтакту здійснювали на скануючому електронному мікроскопі SUPERPROBE 733 та модульному комплексі Dimic 1000, що являє собою оптичну 3D-систему контролю [2]. Дослідження структури епоксидного композиційного матеріалу проводили, застосовуючи метод пластмасографії, а наповнених графітом композитів – з додатковою плазмохімічною обробкою поверхні шліфів у полі високочастотного газового розряду на установці ВУП-5М. У роботі також використано установки для обробки епоксидних композицій на стадії формування ультразвуком та ультрафіолетовим опроміненням. Термостійкість композитів оцінювали методом диференціально-термічного аналізу на де- риватографі Паулік-Паулік-Ердей, а фізико-механічні характеристики визначали за стандартними мето- диками [3, 4]. Характеристики ЕКМ оцінювали за стандартними методиками, а аналогів за літературними даними. Результати досліджень та їх обговорення Зношування високомолекулярних з’єднань залежить, головним чином, від структурної будови полімерної матриці [5, 6] та її фізико-механічних властивостей. Фрикційна взаємодія контактуючих по- верхонь є сукупністю механічного й температурного впливів на тверді тіла, що приводить до деформа- ційних і структурних змін матеріалів в зоні тертя, завдяки яким тонкий поверхневий шар насичується ки- снем, елементами контактного матеріалу. В ньому відбувається розрив хімічних зв’язків та утворення ві- льних радикалів, що зумовлює фрагментацію поверхневого шару і появу мікропустот [7, 8]. В роботах [7, 9] показано, що при низьких швидкостях ковзання (< 0,1 м/с) і тиску менше 0,5 МПа механічна робота витрачається на деформацію поверхневих шарів. При швидкості ковзання > 0,1 м/с і незмінному тиску процес зношування в значній мірі визначається інтенсивністю теплових процесів на зонах фрикційного контакту. Тривалість існування, напрямок і швидкість переміщення зон по контактній площині пов’язані з механічними властивостями і опором матеріалів пари тертя зношуванню. Високі щільності теплового впливу можуть сприяти переходу матеріалів в контактних мікрооб’ємах з твердого стану в високоеластичний, рідкий, газоподібний і плазмовий, що підвищує роль локального фізико- механічного руйнування. При досягненні рівності локальної температури і температури деструкції одно- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Трибологічні процеси та структурні перетворення в поверхневих шарах полімеркомпозитів при навантаженні тертям Проблеми трибології (Problems of Tribology) 2011, № 4 104 го з матеріалів можливий перехід до катастрофічного зношування. Температура є головною причиною більшості структурних перетворень на поверхнях тертя, активізує утворення мікротріщин, всі трибохімі- чні реакції, формування “третього тіла”. Епоксидно-новолачні олігомери після тверднення при нагріванні до температури 95 – 110 °С знаходяться в склоподібному стані [10, 11], коли в полімері переважають пружні деформації. Якщо в зоні тертя епоксидного композиту розвивається температура, що перевищує температуру склування, на робо- чій поверхні полімерного тіла формується матеріал, який знаходиться у високоеластичному стані. Такий стан зберігається до моменту термомеханічної деструкції, що настає при 180 … 230 °С. Підвищення температури в вузлі тертя призводить як до деструкції зв’язуючого, так і до струк- турних перетворень полімерної матриці. Автори праці [12] використовують тепловий вплив для підви- щення триботехнічних характеристик графітопласту, виготовленого на основі епоксикремній-органічної матриці і графітизованої тканини. Так, наприклад, з підвищенням швидкості ковзання до 0,4 … 0,5 м/с, що відповідає росту температури в зоні тертя до 95 … 100 °С, спостерігається різке зниження коефіцієн- та тертя до 0,06 … 0,11. Отримані характеристики матеріалу пояснюються впливом полімерної матриці і наявністю в його складі спеціальних органічних присадок. При температурі нижчій за 80°С тепловий вплив недостатній для початку дії органічних присадок. З ростом температури в зоні контакту стає мож- ливою адсорбція молекул органічних присадок і їх орієнтація вздовж поверхні тертя. Вплив механічної складової на характер зношування епоксидного полімеру по сталевому інден- тору ґрунтовно вивчав П.Н. Богданович [13], який виділяв, в основному, два види зношування: втомний та абразивний; існування абразивного зносу підтверджується наявністю в продуктах зношування части- нок витягнутої ниткоподібної форми і утворенням на поверхні зношуваного матеріалу смуг ковзання. Ін- тенсивність зношування полімеру у більшій мірі визначається частотою появи частинок зношування, от- же частотою утворення й швидкістю росту втомних мікротріщин у зношуваному матеріалі. Обмежити розвиток мікротріщини в композиті здатний наповнювач. Його підсилююча дія пов’язана з переходом полімеру в граничних шарах в зміцнюючий орієнтований стан, який визначає йо- го підвищені механічні властивості. При цьому поверхня наповнювача утворює з матрицею ефективні фізичні та хімічні вузли [14], які зберігаються при температурах склування полімеру. Чим вищий вміст наповнювача, тим більше створюється перешкод для розвитку тріщини. При зростанні вмісту наповню- вача зменшення зносу пояснюють формуванням фактичної площі контакту за рахунок частинок напов- нювача, зносостійкість яких вища зносостійкості матриці. Введення до складу епоксидної матриці антифрикційних дисперсних наповнювачів зумовлює пі- двищення триботехнічних характеристик композиту. В роботі [15] розглянуто особливості трибовзаємо- дії композиту, наповненого поліетиленом. Під дією температури і великих питомих навантажень плас- тифікований поліетилен проникає в зону тертя, адсорбуючись на поверхні контртіла, заповнюючи нерів- ності поверхні і утворюючи резервуари мастильного матеріалу. У цьому випадку тертя відбувається між “третім тілом” і поверхневим шаром композиту. При підвищенні температури текучість поліетилену збі- льшується, що приводить до видалення його з зони тертя, зниження зносостійкості матеріалу. Введення в епоксидну матрицю наповнювачів не антифрикційного призначення [16], які мають вищу теплопровідність і зносостійкість, ніж епоксидний полімер, дозволяє знизити інтенсивність зношу- вання полімерних покриттів і підвищити верхню температурну межу працездатності пари тертя. Автори це пояснюють армувальною дією наповнювачів та підвищенням теплопровідності композиту. Відомим способом регулювання триботехнічних характеристик епоксикомпозитів є формування прошарків “третього тіла”, розміри, структура, склад та тривалість існування яких визначають коефіцієнт тертя та зносостійкість системи [1, 17]. Їх утворення відбувається в результаті вибіркового переносу при відсутності зовнішнього підведення мастила. Автори робіт [7, 18, 19] формування елементів “третього тіла” в полімерних матеріалах й композитах на їх основі пов’язують з виникненням імпульсів теплової та механічної енергії, під дією яких збільшується сегмента рухливість макромолекул, розриваються зв’язки і утворюються активні центри – реакційноздатні макрорадикали. Останні, взаємодіючи з поверхнею контртіла, наповнювачами й оточуючим середовищем, утворюють нові структури з відмінним від вихід- ної системи степенем структурування. У подальшому відбувається поступовий розрив перенапружених і ослаблених тепловим впливом зв’язків та забезпечується тим самим поява й розвиток мікродефектів, руйнування поверхневого шару. При цьому від основного матеріалу відділяються частинки, які перено- сяться на поверхню контртіла або видаляються з зони фрикційного контакту. Інтенсивність формування “третього тіла” визначається трибохімічними процесами, що проті- кають у зоні фрикційного контакту між поверхнями спряжених тіл [20]. Активним елементом в хімічних реакціях виступає чистий метал, вільний від оксидних плівок, кількість якого в поверхневих шарах і ви- значає кінетику трибохімічних реакцій. Оксидна плівка гальмує і в кінцевому рахунку перешкоджає фо- рмуванню “третього тіла” у вигляді плівки переносу, про що свідчить збільшення коефіцієнта тертя при рості концентрації оксидів на поверхні контртіла. Для підсилення процесів плівкоутворення в зону кон- такту вводять активні добавки, найефективнішими серед яких є металоорганічні комплекси. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Трибологічні процеси та структурні перетворення в поверхневих шарах полімеркомпозитів при навантаженні тертям Проблеми трибології (Problems of Tribology) 2011, № 4 105 Ефективне формування плівки переносу спостерігали при терті графітопластів, що яскраво ви- світлено у роботах авторів [21, 22]. В результаті високої адгезійної здатності графіту до металу в зоні те- ртя відбувається перенос графіту на стальну поверхню, що суттєво покращує антифрикційні властивості пари тертя. Розширення навантажувально-швидкісного діапазону експлуатації графітопластів можна до- сягнути шляхом підвищення адгезії графітової плівки переносу до поверхні контртіла. Успішне вирішення цієї задачі можливо внаслідок модифікування сухих мастил в процесі тертя з метою підвищення вмісту в плівці переносу реакційноздатних груп, які збільшують її адгезійну взаємо- дію з матеріалом контртіла. Використання ефекту контактного окислення сухих мастил призводить до підвищення зносостійкості графітопластів. Однак, помітне окислення графіту киснем повітря спостеріга- ється при температурі 523-723 К. Тому реалізація цього ефекту при терті графітопластів пов’язана з жор- сткими навантажувально-швидкісними режимами, які забезпечують необхідні температури в зоні фрик- ційного контакту, при яких композиційний матеріал піддається або катастрофічному зносу, або інтенси- вній термоокислювальній деструкції зв’язуючого. Для досягнення високого степеня окислення графіту при звичайних експлуатаційних режимах до складу графітопластів вводять каталізатори. Накопичення в плівці переносу продуктів окислення графіту, утворення яких ініціюється азотнокислою міддю, призво- дить до підвищення зносостійкості й зменшення коефіцієнта тертя епоксифуранових композитів. Окис- лені продукти здатні взаємодіяти з поверхневими оксидними плівками і атомами металу контртіла шля- хом утворення зв’язків різної природи, що сприяє значному підвищенню адгезії утворених плівок переносу. Зниження коефіцієнта тертя композиційного матеріалу обумовлено зменшенням опору зсуву в плівці переносу через виникнення в ній площин легкого ковзання внаслідок адсорбції газів, парів й низь- комолекулярних оксидних з’єднань на поверхні частинок графіту. Плівки переносу, екрануючи взаємо- дію епоксидного полімеру й металевого контртіла, зменшують адгезійну взаємодію між спряженими по- верхнями. Це сприяє зниженню швидкості накопичення дефектів в робочому шарі матеріалу та підвищує його зносостійкість. Триботехнічні характеристики композитних матеріалів залежать від фізико-хімічних явищ в зоні фрикційної взаємодії полімеру з металом, які пов’язані з конкуруючою дією процесів структурування й деструкції. Тертя при температурі 293 К викликає в епоксидкомпозитному покритті переважно процеси структурування з утворенням нових хімічних зв’язків, що супроводжується структурними й фазовими перетвореннями та переходом всієї поверхні системи у більш вигідний енергетичний стан, в результаті чого утворюються більш термостійкі структури [9, 23]. Тертя при високих температурах (393К) супроводжується домінуванням деструкційних процесів у поверхневому шарі матеріалу, які приводять до збільшення вмісту карбоксильних, гідроксильних і алі- фатичних ефірів, зменшенню вмісту епоксидних груп. Руйнування епоксидних полімерів при температу- рах вище 393 К пов’язано з низькою термодинамічною стабільністю зв’язків між органічними радикала- ми в макромолекулах [24, 25]. Значно стійкішими до високих температур є матеріали на кремнійорганіч- ний основі [1, 26], які здатні витримувати температури до 400°С. На практиці найчастіше використову- ють поліорганосилоксани [27, 28] з органічними складовими біля атома кремнію, для яких характерне вдале поєднання термостабільності і хімічної інертності кремнійкисневого скелету з високими фізико- механічними і фізико-хімічними властивостями органічних сполук. Композиції на основі епоксидних смол модифікованих кремнійорганічними олігомерами характеризуються підвищеною ударною в’язкістю та термостійкістю системи [29]. Авторами робіт [30, 31] запропоновані кремнійорганічні полімери для розробки зносостійкого покриття, яке має високу стійкість до механічних циклічних і теплових навантажень. В процесі тертя кремнійорганічні фрагменти, утворені в результаті трибокрекінгу, здатні зрощувати мікрорадикали, за- повнюючи дефектні зони системою хімічних зв’язків, які виникають за рахунок механокрекінгу і пода- льшого взаємного переміщення макрорадикалів під дією зовнішніх деформуючих сил. Таким чином є можливим утворення зшитої об’ємної структури, значно стійкішої до зовнішніх механічних і термічних впливів при фрикційні взаємодії. В експериментальній частині даної роботи проведено аналіз впливу варіантів поєднання дрібно- дисперсних наповнювачів на інтенсивність вагового зношування в умовах тертя без мастильного матері- алу. В результаті проведеної порівняльної оцінки інтенсивності вагового зношування матеріалу, який мі- стить оптимальну кількість компонентів, з дослідними зразками зафіксовано значне зниження досліджу- ваної характеристики через відсутність необхідних структурних складових, що виконують функцію тве- рдого мастила (табл. 1). Особливий вплив на триботехнічні характеристики має лускатий графіт, який виконує екраную- чу функцію та знижує коефіцієнт тертя епоксидної матриці, зменшуючи таким чином вплив адгезійної складової. Ультрадисперсний фторопласт виконую дублюючу функцію разом з лускатим графітом і від- повідно його присутність в композиті не є обов’язковою. Подрібнене вуглецеве волокно вводиться в сис- тему для підвищення ударної в’язкості системи, оскільки наповнювач є перешкодою для поширення тріщини. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Трибологічні процеси та структурні перетворення в поверхневих шарах полімеркомпозитів при навантаженні тертям Проблеми трибології (Problems of Tribology) 2011, № 4 106 Таблиця 1 Триботехнічні характеристики епоксикомпозитного матеріалу, S = 2000 м № Склад матриці Кількість наповнювача, мас. ч. Наповнювач Кількість, мас. ч. Іg при режимі тертя №1, мг/км Іg при режимі тертя №2, мг/км лускатий графіт 8,0 ЕД-20 100 ультрадисперсний фторопласт 14,0 подрібнене вуглеволокно 2,0 1 ПЕПА 12 CuO 5,0 0,01 3,33 лускатий графіт 8,0 ЕД-20 100 ультрадисперсний фторопласт 14,0 подрібнене вуглеволокно 2,0 2 ПЕПА 12 CuO 200 1,66 2,66 ультрадисперсний фторопласт 14,0 ЕД-20 100 подрібнене вуглеволокно 2,0 3 ПЕПА 12 CuO 200 454,66 – лускатий графіт 8,2 ЕД-20 100 подрібнене вуглеволокно 1,8 4 ПЕПА 12 CuO 200 5,33 4,00 ЕД-20 100 подрібнене вуглеволокно 1,8 5 ПЕПА 12 CuO 200 16,66 – Примітка: Режим № 1: Р = 1,4 МПа, v = 2,3 м/с; режим 2: Р = 2,0 МПа, v = 3,6 м/с. Порошок оксиду міді (СuО) виконує армувальну функцію, а також сприяє кращому відведенню тепла із зони трибоконтакту. В процесі трибовзаємодії відбувається відновлення чистої міді у вигляді за- хисної плівки, в результаті чого значно знижується інтенсивність зношування. Висновки Таким чином, негативний вплив механічного та теплового полів при терті двох поверхонь ком- пенсується процесами структурного пристосування матеріалу за рахунок введення в систему добавок, які при підвищенні температури виконують мастильну функцію або ініціюють утворення плівок переносу з низьким опором зсуву, що в загальному покращує триботехнічні характеристики композиту. Показано, що отриманий методом багатофакторного експерименту оптимальний склад полінаповненого епоксико- мпозитного матеріалу (зразок № 2) забезпечив найкращі триботехнічні характеристики підшипника ков- зання, оскільки функціональна роль кожного з наповнювачів дозволила в повній мірі реалізувати потен- ціал для створення структури стійкої до зношування при середньому режимі навантаження. Перспективи розвитку Подальші дослідження в даній області будуть направлені на розробку та вивчення функціональ- них можливостей триботехнічних матеріалів з елементами самоорганізації структури поверхневого шару при реалізації ефекту вибіркового перенесення. Література 1. Савчук П.П. Наукові і технологічні основи створення та керованого функціонування епоксид- них композитів з різним ступенем наповнення: дис... д-ра техн. наук: 05.02.01 – К.: ІПМ, 2010. – 320 с. 2. Савчук П. П. Особливості застосування епоксидних композиційних матеріалів у триботехніці / П.П. Савчук // Проблеми трибології. – 2008. – № 4 (50). – С. 120-125. 3. Савчук П.П. Розробка композиційних антифрикційних матеріалів на основі епоксидних смол, неорганічних наповнювачів для динамічно навантажених вузлів тертя: Автореф. дис... к-та техн. наук: 05.02.01 – Тернопіль: ТДПУ, 1999. – 18 с. 4. Кашицький В.П. Розробка захисних покриттів з підвищеною зносостійкістю на основі епокси- дних композитів, модифікованих кремнійорганічним лаком КО-921: Автореф. дис... к-та техн. наук: 05.02.01 – Луцьк: ЛДТУ, 2006. – 20 с. 5. Зайцев А.Л., Сысоев П.В. О фрикционном взаимодействии некоторых полимерных материалов с твердым сплавом // Трение и износ. – 1987. – Т. 8. – № 2. – С. 348-353. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Трибологічні процеси та структурні перетворення в поверхневих шарах полімеркомпозитів при навантаженні тертям Проблеми трибології (Problems of Tribology) 2011, № 4 107 6. Золоторева В.В., Липская В.А., Кочеггин Ю.С. Исследование истирания эпоксидных компози- ций // Матеріали 25-ї міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: УІЦ “Наука. Техніка. Техно- логія”. – 2005. – С. 312-314. 7. Богданович П.Н., Белов В.Н. Тепловые процессы в зоне контакта трущихся тел // Трение и из- нос. – 1992. – №4. – Т. 13. – С. 624-632. 8. Мышко В.И., Кочетова Я.В. Исследование износостойкости высоконаполненных медью поли- мерных композиций // Композиционные полимерные материалы. – 1981. – № 9. – С. 12-18. 9. Белый В.А., Свириденок А.И. Актуальные направления развития исследований в области тре- ния и изнашивания // Трение и износ. – 1987. – Т. 8. – №1. – С. 5-24. 10. Крыжановский В.К. Износостойкие пресс-материалы на основе модифицированных эпоксид- но-новолачных олигомеров // Пластические массы. – 1982. – № 5.– С. 15-18. 11. Стухляк П.Д. Эпоксидные композиты для защитных покрытий. – Тернополь: Збруч, 1994. – 177 с. 12. Хотин П.Н., Петренко А.В. Фролова Н.В., Губанова Т.Ф., Александров И.В. Сравнительная оценка работоспособности самосмазывающихся материалов при трении на воздухе // Пластические мас- сы. – 1991. – №10. – С. 25-27. 13. Богданович П.Н. Образование частиц изнашивания при фрикционном нагружении эпоксид- ного полимера // Трение и износ. – 1988. – Т.9. – № 6. – С. 1000-1006. 14. Аладышкин А.Н., Букин А.С., Крыжановский В.К. Износостойкие композиционные материа- лы и покрытия на основе эпоксидно-новолачного блоксополимера и продуктов дистиляции каменноуго- льной смолы // Трение и износ. – 1992. – Т. 13. –№3. – С. 498-500. 15. Клочихин В.И., Стухляк П.Д. Некоторые особенности трения и изнашивания покрытий на основе эпоксидного композита в условиях работы цилиндрического шарнира // Трение и износ. – 1988. – Т. 9. – №5. – С. 897-902. 16. Стухляк П.Д., Коржик В.И., Шкодзинский О.К. Иследование триботехнических характерис- тик пары эпоксидный композит-плазменное аморфное покрытие // Трение и износ. – 1990. – Т. 11. –№3. – С. 556-559. 17. Богданович П.Н., Прушак В.Я. Трение и износ в машинах. –Минск: Высшая школа, 1999. – 374 с. 18. Свириденок А.И. Роль фрикционного переноса в механизме самосмазывания композицион- ных материалов // Трение и износ. – 1987. – Т. 8. – №5. – С. 773-778. 19. Савкин В.Г., Смуругов В.А. Адгезия и перенос материала при трении полимеров // Трение и износ. – 1983. – Т. 4. – №1. – С. 34-39. 20. Козаков А.Т., Любимов Д.Н., Никольский А.В., Іванов А.Е., Панасик М.М., Козаченко П.Н. Влияние структуры “третьего тела” на фрикционные характеристики сопряжения эпоксидный композит – металл // Трение и износ. – 1992. – Т. 13. - № 6. – С. 1032-1038. 21. Кононович И.Н., Мироевский М.А., Олешкевич Э.П., Полуянович В.Я. Изнашивание компо- зиционных полимерных материалов в коррозионно-абразивных средах // Трение и износ. – 1987. – Т. 8. – №3. – С. 443-451. 22. Трение, изнашевание и смазка: Справочник. В 2-х кн. / Под ред. И.В. Крагельского и В.В. Алисина. – М.: Машиностроение, 1979. – Кн. 2. –358 с. 23. Крагельский И.В., Зеленская М.Н. Трибохимические процессы в наполненных покрытиях из высокомолекулярной эпоксидной смолы // Трение и износ. – 1987. – Т. 8. – №6. – С. 965-971. 24. Полимеры в узлах трения машин и приборов: Справочник / А.В. Чичинадзе, А.Л. Левин, М.М, Бородулин, Е.В. Зиновьев / Под ред. А.В. Чичинадзе. – М.: Машиностроение, 1988. – 328 с. 25. Коршак В.В., Грибова И.А. О некоторых проблемах создания новых антифрикционных плас- тмасс // Трение и износ. – 1980. – Т. 11. – №1. – С. 30-44. 26. Середницький Я.А. Сучасна протикорозійна ізоляція в трубопровідному транспорті. – Львів: Фізико-механічний інститут ім. В.Г. Карпенка, 1999. – 239 с. 27. Круглицкий М.Н., Круглицкая В.Я. Структурообразование в органических и кремнийоргани- ческих средах. – К.: Наукова думка, 1981. – 316 с. 28. Луговская Е.К., Лисицын В.Н., Вершинина К.И., Жукова А.В. Повышение термостабильнос- ти полиорганосилоксанов путем их модифицирования комплексами меди (ІІ)//Пластические массы. – 1983. – № 8. – С. 21-23. 29. Дамаева А.Д., Пономарев В.С., Машутина Г.Г., Кириченко Э.А., Лукина С.П. Новые моди- фикаторы для смолы ЭД-20 // Пластические массы. – 1983. – №3. – С. 56. 30. Точильников Д.Г., Красный В.А., Приемский Н.Д., Гинзбург Б.М., Булатов В.П. Применение полимерных покрытий для повышения износостойкости рабочих поверхностей вкладышей подшипников в условиях недостаточного смазывания // Трение и износ. – 1992. – Т. 13. – №4. – С. 689 -694. 31. Зайченко Л.П., Точильников Д.Г., Росинский Н.А. Иследование свойств тонкослойных сма- зочных покрытий на основе растворимых фторопластов и полиорганосилоксанов // Трение и износ. – 1988. – Т. 9. – №5. – С. 886-890. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com